Президент ПАРЄ Теодорос Русопулос: Трамп може стати ключем до миру в Україні.

Про роль Європи у встановленні миру в Україні, мирні плани Дональда Трампа, можливості заморожування війни, зняття санкцій з РФ та вибори в Україні – читайте в інтерв'ю з президентом Парламентської асамблеї Ради Європи Теодорасом Русопулосом, яке РБК-Україна записало на полях сесії ПАРЄ в Страсбурзі.

Рішення Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) завжди широко висвітлюються в українських медіа. Але переважно у форматі "ПАРЄ закликала", "ПАРЄ засудила", "ПАРЄ підкреслила" та подібному. Дійсно, ця організація за визначенням не може змусити держави-члени вчиняти якісь дії, або, наприклад, координувати виділення військової допомоги.

Проте резолюції та дебати в ПАРЄ, неофіційна комунікація з її делегатами, а це парламентарі з усієї Європи, дають гарну можливість зрозуміти середню "температуру" в європейському політикумі. Це особливо актуально в нинішні часи, коли світ, і Європу зокрема, сколихнула перемога Дональда Трампа на президентських виборах у США, а про мирні переговори щодо російсько-української війни почали говорити значно інтенсивніше, ніж раніше.

Вже сьогодні в ПАРЄ відбудуться дебати на тему ролі Європи у забезпеченні справедливого миру в Україні, і саме цій темі РБК-Україна присвятила основну частину розмови з президентом ПАРЄ Теодоросом Русопулосом, чиї повноваження на початку тижня були продовжені ще на один рік.

Русопулос, через свою посаду, залишається досить обережним у формулюваннях, наприклад, не хоче давати публічних порад Україні про те, чи варто йти на якісь поступки росіянам під час переговорів. Президент ПАРЄ, очевидно, дуже любить історію, і в відповідях на запитання РБК-Україна регулярно апелює до подій минулого, як свого власного багатого політичного досвіду і зустрічей з Володимиром Путіним більше двадцяти років тому, так і до давньої історії своєї рідної країни - Греції.

І серед іншого Русопулос нагадує, що саме Рада Європи стала єдиною подібною інституцією у світі, яка після початку повномасштабної війни змогла вигнати країну-агресора зі свого складу.

– У четвер в Асамблеї відбудуться термінові дебати на тему "Відданість Європи справедливому та тривалому миру в Україні". Якою ви бачите роль Європи у досягненні справедливого миру в Україні, в ці часи та в цих умовах?

– Тут потрібен дуже розгорнутий відповідь, але я спробую скоротити, наскільки можу. Тому що це питання опосередковано стосується того, що взагалі повинна робити Європа в цьому новому світі. І я вважаю, що, на жаль, Європа втратила багато своїх позицій, не через агресивну війну, а загалом – за останні роки Європа втратила багато своїх позицій, які створили західну цивілізацію в тому вигляді, в якому ми її знаємо. Я думаю, що політично або фінансово Європа не має тієї влади, яку вона мала в минулому.

Перше розчарування для мене, як для проєвропейця – тому що я є проєвропейцем, скільки себе пам'ятаю – було під час економічної кризи. Замість того, щоб мати механізм протидії економічному кризі, ми просили МВФ прийти і врятувати нас. Це було перше розчарування.

Потім ми створили певний механізм, і я думаю, що зараз у нас справи набагато краще, якщо прийде новий економічний кризис. З іншого боку – те, що сталося з початком агресивної війни Росії проти України – європейці об'єдналися, і це очевидно. Є деякі виключення, але я вважаю, що якщо не всі, то переважна більшість людей і, звичайно, переважна більшість урядів в Європі підтримують Україну.

Друге питання – що відбувається з війною як такою? Що буде далі? Чи зміниться щось зараз через пана Трампа тощо? Дозвольте мені сказати, що ця інституція і особливо ця Асамблея дуже пишається тим, що ми є першою і єдиною асамблеєю та інституцією в світі, яка вигнала росіян.

Я був там. Я стежив за всіма дискусіями з самого початку і дуже пишаюся тим, що був одним з тих, хто голосував. І тоді це було одностайне голосування. Навіть якщо деякі країни-члени вирішили покинути Асамблею і не голосувати. Але навіть якщо так, ті, хто були там, прийняли це рішення одностайно.

По-друге, я з країни, яка підтримує (Україну, - ред.), і я з гордістю можу сказати, що саме моя країна була першою, яку звинуватив якийсь представник міністерства закордонних справ Росії: "бережіть себе, греки, тому що ви будете наступними". Це була саме така фраза. І це свідчить про те, що ця людина, яка керує Росією, з якою я багато разів зустрічався в минулому, коли був міністром, насправді є диктатором. Він має уявлення про світ, яке є огидним і суперечить тому, що відстоює цей інститут.

Третє, на що я хочу звернути увагу, це те, що з перших днів я був у тісному контакті з моїми колегами з України. Я переписувався з ними. Не потрібно ділитися тим, що я їм говорив. Те, що я говорив тут публічно з будь-якого приводу, коли я мав можливість говорити як парламентарій, це те, що ми повинні бути готовими, тому що війна має багато етапів.

Перший етап – це шок, в якому ми всі знаходимося. Другий – це реакція. Ми хочемо реагувати, і ми агресивні у цій реакції, ми робимо це добре, тому що це війна. Але мене найбільше турбує третій етап, і це те, про що я говорив більшості моїх колег з України – люди починають вважати це нормальним. Коли люди думають, що це нормально, вони перестають цікавитися. І ми це бачили. Перші дні, перші тижні, перші місяці це (війна, – ред.) було на перших шпальтах новин. Але потім іноді ми не можемо знайти, що відбувається в Україні. А війна триває. Іноді ми дізнаємося про те, що відбувається в Україні, тому що (я не говорю про цю інституцію, я говорю про звичайних людей в Європі) уряд вирішує надати Україні якесь обладнання, якусь амуніцію.

А потім у нас з'являються якісь противники цього рішення, які агресивно налаштовані, мовляв, чому ми беремо участь у війні тощо.

А потім приходить пан Трамп, і все знову стає головним пріоритетом ЗМІ, тому що їм цікаво, що буде після обрання п