Про те, якою була справжня мета Голодоморів в Україні, які це мало демографічні наслідки для нашого народу, як колективна травма вплинула на майбутні покоління і чому важливо, щоб світ визнав Голодомор геноцидом, – читайте в матеріалі РБК-Україна.
Щорічно в четверту суботу листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів. У минулому столітті українці пережили три великі голоди – у 1921-23, 1932-1933 та 1946-47 роках.
Точну кількість загиблих науковцям досі важко підрахувати. Проте демографічні втрати України внаслідок найстрашнішого Голодомору 1932-1933 років становлять близько 4,5 млн осіб, з них 3,9 млн – втрати, пов’язані з надсмертністю, а ще 600 тисяч – через дефіцит народжуваності. Такі дані наводить Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України.
Наразі близько 30 країн визнали Голодомор 1932-1933 років геноцидом проти українського народу. Європейський парламент зробив це лише в грудні 2022 року, США досі не прийняли аналогічного рішення, хоча більше половини штатів визнали Голодомор на своїх рівнях. При цьому Росія як правонаступниця СРСР продовжує цинічно заперечувати факт геноциду проти українців.
РБК-Україна запитала історика, куратора виставок про Голодомор і старшу наукову співробітницю Національного музею історії України у Другій світовій війні Яну Гринько про те, якими були наслідки голоду, які регіони найбільше постраждали і як це вплинуло на сучасні покоління.
Далі наводимо пряму мову Яни Гринько.
У нас є указ президента про Національний день пам’яті Голодоморів, але насправді є різниця між голодами 1921-1923 і 1946-1947 років та Голодомором 1932-33 років. Дослідники та юристи вже довели, що події 30-х років були актом геноциду проти українського народу, чого не можна сказати про 20-ті або 40-ті.
Мета Голодомору 30-х років чітко зрозуміла – Москва вчинила геноцид з метою утримання Радянської України під своїм контролем, щоб подавити те спротив, яке почалося на території України під час колективізації та розкуркулення. У 20-х і 40-х роках ситуації дещо відрізнялися, хоча інструменти були схожі.
На початку 1921 року комуністи замовчували голод, і коли зверталися до міжнародних організацій за допомогою, то говорили про ситуацію в російському Поволжі, але про південь України – ні. Однак з 22 року все ж допустили міжнародні організації до наших територій, щоб надати допомогу голодуючим. У 30-х роках такого не було.
У 40-х роках голод викликаний, зокрема, війною, оскільки на території України проходило багато бойових дій. Це все призвело до руйнування господарства, промисловості та економіки. Але основною причиною були хлібозаготівлі та репресії, пов’язані з ними. Наслідком голоду стала масова дистрофія та смертність.
Історик і куратор виставок про Голодомори Яна Гринько (фото з особистого архіву)
Голодомор приніс великі демографічні втрати для України. У кримінальній справі №475 про Голодомор експерти говорять щонайменше про 4 мільйони убитих у 1932-33 роках.
В основному дослідники спираються на переписи населення 1926 та 1937 років. Але ці переписи, можливо, не дають повної картини всіх міграційних процесів, адже відбувалося багато рухів, таких як виселення, депортація, переміщення. У Радянському Союзі практикувалися постійні командировки, тому досить складно точно підрахувати дані про кількість жертв.
Крім того, перепис 1937 року був засекречений, оскільки не виправдав очікувань вищого керівництва СРСР і персонально Сталіна. Радянська влада хотіла показати демографічний ріст і успіх соціалізму в країні. Однак, хоч і перепис показав збільшення населення в СРСР, але не ту цифру, яку очікували комуністи. Також вона показала, що населення Української республіки зменшилося.
Важко говорити, яким було б населення України сьогодні, якби не Голодомори та інші масштабні злочини, які відбувалися потім, а також Друга світова.
Наприклад, дослідник Андрій Козицький говорить, що навіть через 90 років після Голодомору приріст українців у світі збільшився всього на 20%, а на території, де проходив геноцид, приблизно на 10%. Це маленький показник, і він не свідчить про відновлення популяції після геноциду. Наприклад, казахи, які також пережили масовий голод, що мав ознаки геноциду, змогли відновити свою популяцію через 40 років.
В четверту суботу листопада українці вшановують пам’ять жертв Голодоморів (фото: Getty Images)
Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М. Птухи НАН України підрахував, що втрати від Голодомору 1932-33 років були найвищими в центральній та східній частинах України. Це лінія Вінниці – Київ – Харків.
Слід пам’ятати, що комуністи приховували Голодомор. Було багато випадків, коли смертність переставали фіксувати, і тому вони не враховувалися в статистику. І якщо говоримо, що згадані регіони понесли великі втрати, то це ніяким чином не зменшує страждань в інших областях.
Також потрібно враховувати інші фактори. Наприклад, південь України – це зернові регіони, де були найбільші посівні площі, і частина посівного матеріалу там могла залишатися. У певних районах це використовували для годування працівників, елементарно для того, щоб було кому виконувати роботу.
У Чернігівській області завдяки лісистій місцевості у людей було більше шансів вижити. А в Донецькому регіоні багато людей були залучені до роботи на промислових об’єктах, і смертність там могла бути нижчою в порівнянні з Харківською областю.
Жертви Голодомору. Харківська область, 1933 рік (фото: Олександр Винербергер/Вікіпедія)