Адвокат Віталій Титич: Вироки у справах Майдану не вказують, хто винен у цих злочинах.

30 листопада виповнилося 11 років з моменту, коли проти учасників Революції Гідності сталося перше злочинне діяння – "Беркут" жорстоко побив протестуючих на Майдані студентів. Сьогодні вироки у "справах Майдану" не дають відповіді, хто повинен бути покараний. Майже 90% переданих до судів справ вже закрили або закриють по закінченню строків притягнення до відповідальності, говорить адвокат Небесної Сотні. Про стан розслідування і вироки винним – в інтерв'ю Віталія Титича для РБК-Україна.

У ці дні 11 років на Майдані вже тиждень стояли протестуючі, висловлюючи невдоволення відмовою уряду від підписання Угоди про асоціацію з ЄС. У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року сталося перше злочинне діяння проти мирного протесту: спецпідрозділ "Беркут" жорстоко розігнав студентів.

Силовики, прикриваючись "очищенням території для встановлення ялинки", били людей дубинками, переслідували їх навіть за межами площі. Та ніч стала переломним моментом, що спровокувала масштабний протестний рух по всій Україні. Ці події увійшли в історію України як Революція Гідності.

За весь час Революції зафіксували побиття, катування, арешти, розстріли. Найкривавішими стали дні 18-20 лютого 2014 року, коли силовики застосували вогнепальну зброю, що призвело до загибелі Героїв Небесної Сотні. Відповідальність за злочини лягає на виконавців – спецназівців з "Беркута" та організаторів з вищого керівництва країни, включаючи втікаючого президента Януковича.

Проте, через 11 років справедливості так і не досягнуто: більшість винних уникли покарання. Адвокат Небесної Сотні Віталій Титич розповів РБК-Україна про стан справ з вироками, згадав деякі деталі, як проходив процес розслідування за кількома справами та висловив думку, понесуть чи нарешті покарання і виконавці, і організатори.

– Що головне потрібно знати про ситуацію з розслідуваннями, обвинувачувальними вироками у справах Майдану через 11 років після всіх подій?

– Практично всі ключові епізоди Революції Гідності були розслідувані Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури (УСР) під керівництвом Сергія Горбатюка, більшість кримінальних проваджень за цими епізодами передали до суду в період з 2015 по 2017 рік.

У адвокатів потерпілих були певні питання до "якості" розслідування. Зокрема, певні важливі обставини злочинів залишилися поза кримінальним процесом і не були розкриті належними методами.

Але на це є об'єктивні причини – публічно відомі факти протидії з боку вищих посадових осіб правоохоронних органів і судів. В першу чергу керівництва МВС і Генеральної прокуратури. Зокрема, колишніх генеральних прокурорів – Віктора Шокіна, Юрія Луценка та їх заступника, вже покійного Столярчука.

Щодо нього навіть порушили кримінальне провадження за фактами втручання в діяльність прокурорів УСР. Що саме по собі є унікальним випадком в історії України, і разом з тим доказом, що підтверджує обставини, в яких працювали слідчі Майдану.

Фото: Найкривавішими стали дні 18-20 лютого 2014 року, коли силовики застосували вогнепальну зброю, що призвело до загибелі Героїв Небесної Сотні

Але ключовою проблемою розслідування було злочинне бездіяльність вищого керівництва МВС. Найбільший "вклад" у знищення доказів зробив колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Це не мої припущення – про це не раз публічно заявляв керівник департаменту спеціальних розслідувань ГПУ Сергій Горбатюк.

МВС отримали доручення слідчих УСР щодо перевірки причетності бійців спецпідрозділу "Беркут" до злочинів і розшуку тих, хто втік. І "злили" підозрюваним інформацію про негласні розшукові дії. Тому їх результати були нульові. Вже після завершення подій у структурах МВС були знищені внутрішні документи – інформація про конкретних осіб, залучених до "заходів", застосування ними заходів фізичного впливу до громадян, спецзасобів, а головне – вогнепальної зброї.

Зброя, яку застосовували для скоєння терористичного акту 20 лютого, взагалі зникла з місця її зберігання на базі "Беркутів". МВС відповіло слідчим УСР, що вони не встановили осіб, причетних до скоєння умисних вбивств в період протестних акцій, оскільки документи були знищені неустановленими ними посадовими особами органів внутрішніх справ.

Більш того, керівництво МВС відправило бійців полку "Беркут" в зону АТО зі зброєю, яку перевіряли на предмет її використання для скоєння вбивства на вулиці Інститутській. За Кримінальним кодексом такі дії кваліфікуються як злочин – сприяння у приховуванні доказів.

У травні 2014 року Аваков направив лист до Генпрокуратури з вимогою припинити виклики працівників міліції, в тому числі колишніх співробітників "Беркута", для допитів, оскільки це, за його словами, "погано впливає на їх психологічний стан".

До цього ще потрібно додати саботаж з боку національного бюро Інтерполу, і як результат був відмовлений в оголошенні в міжнародний розшук людей. А це ускладнювало застосування процедури заочного розслідування. Перешкоджала і законодавча вакханалія. Хаотичні, безграмотні зміни кримінально-процесуального законодавства, включаючи "закон Савченко" та "правки Лозового".

Окремо варто згадати про так званий "закон про амністію майданівців". Його взяли за основу захист спецназівців, причетних до вбивств на Майдані. Закон передбачає звільнення від кримінальної відповідальності учасників масових протестів. Але цей закон не є застосовним і ніколи не застосовувався слідчими чи прокурорами у справах про злочини під час Майдану.

Фото: Практично всі ключові епізоди Революції Гідності були розслідувані, біль