Мобілізація, яка триває третій рік, вплинула на економіку України. Кадровий голод відчувають різні галузі, надто ті, де традиційно залучені чоловіки. Отож, жінки не тільки добровільно долучаються до війська, а й опановують незвичні для більшості з них професії — водійок, трактористок, охоронниць тощо.

На плечі українок одночасно лягають виклики й економіки, і демографічної ситуації в умовах війни. Як знайти баланс між економічною активністю жінок та народжуваністю?

Економічна активність жінок — плюс для України

Традиційно українки менш економічно активні за чоловіків. Нині слушний час для жінок, аби виправити цю ситуацію. Залучення до ринку праці, опанування нових професій, попит на спеціалісток — пришвидшить зростання та відновлення України.

Однак, працевлаштування жінок може негативно вплинути на демографічну ситуацію, яка нині в Україні доволі складна. Зазвичай, поява першої дитини скорочує кількість робочих годин, а другої та третьої – взагалі ставить під сумнів кар’єру жінки.

Аби втримати баланс, Мінсоцполітики розробило Демографічну стратегію України до 2040 року.

1. Відпустки з догляду за дитиною

Одразу скажемо — в Україні поки не переглядатимуть терміну декретної відпустки. Проте, чим вона коротша, тим швидше жінка повернеться на роботу. Це підтверджує досвід таких країн як Німеччина, Австрія та Канада.

Основна мета такого кроку — не дати жінці втратити її професійних навичок. Адже з роками (а декретна відпустка в Україні нині сягає трьох років) жінка стає менш конкурентоспроможною, це негативно впливає на заробітну плату матерів та зменшує ймовірність їх повернення на роботу.

2. Доступні дитячі садки

З початку незалежності дитячих садків в Україні меншало — з майже 24 тисяч (1990 рік) до 15 тисяч (2019 рік). Отож, лише 53% дітей відвідують ці заклади. В Європі, наприклад, цей показник сягає 82,5%.

За даними опитування Центру економічної стратегії, бажання доглядати за дітьми самостійно та недоступність альтернативи — є причиною понад половини випадків незайнятості в Україні.

Демографічна стратегія пропонує покращити гнучкість роботи дошкільних закладів, зробити їх доступнішими, розвивати приватні дитсадки, а також — оплачувати працю вихователів пропорційно часу, який дитина перебуває в закладі.

3. Рівномірний розподіл домашньої праці

На хатню роботу – на кшталт прибирання, прання, готування їжі – жінки витрачають в середньому майже на три години більше, аніж чоловіки. Очікування від жінок народжувати, виховувати дітей та виходити на роботу накладають на них подвійне навантаження.

Розв’язати проблему щодо розподілу обов’язків з догляду за дитиною можуть "квоти" під час декретної відпустки для тат. Українські чоловіки мають таку можливість, але вони нею досить рідко користуються.

Ця практика, до речі, розповсюджена в країнах Скандинавії — від одного до трьох місяців загального часу оплачуваної відпустки з догляду за дітьми дають саме батькові.

4. Подолання вкорінених стереотипів

За результатами опитування соцгрупи "Рейтинг", понад дві третини українців вважають, що "чоловік має цілком забезпечувати свою сім’ю, головне покликання жінки — народити дитину, успішна кар’єра важливіша чоловікам, ніж жінкам, та жінки краще виховують дітей, ніж чоловіки".

Що це означає? Кажуть, що культура з’їдає стратегію на сніданок. Щоб стереотипи не з’їли всі зусилля із впровадження гендерної рівності, потрібні медіакампанії, що руйнують хибні уявлення.

У Демографічній стратегії теж звернули увагу на потребу промоції батьківства. Однак, лише однією фразою "сприяння залучення батька до догляду за дитиною та рівномірного розподілу сімейних обов’язків".

5. Інші пропозиції

Також пропонується створити для жінок різні програми навчання, спрямовані на опанування підприємництва, конкурентних професій, підвищення кваліфікації тощо. Планують розвивати грантові програми з відкриття та розвитку підприємництва — зокрема й одинокими матерями.

Загалом, Демографічна стратегія може допомогти залучити жінок до ринку праці та одночасно подолати кризу народжуваності в Україні. Питання лише в тому, як реалізувати стратегію. Адже найголовніше — це законодавчі рамки та конкретні рішення від керманичів країни.