Глобальні тектонічні зміни можливі лише в період глобальних катаклізмів. Російська агресія щодо України – це історичний шанс для Європи суттєво посилити свої позиції. Надання Україні членства в ЄС в максимально короткі терміни буде правильною адекватною стратегічною відповіддю агресору, який будує свої розрахунки, роблячи ставку на надмірну повільність, непевність та розʼєднаність європейських лідерів.
Книга "Мистецтво можливості" (The Art of Possibility), яку написав Розамунд Стоун Зандер і Бенджамін Зандер, займає особливе місце серед позитивістської літератури завдяки своєму глибокому підходу до розкриття нових можливостей. Ця книга була обов’язковою для вивчення на моїй програмі MBA в Berkeley Haas. Спочатку її простота викликала скепсис, але згодом вона набула особливого сенсу. Сьогодні я згадую цю книгу через дві основні причини: вона наочно ілюструє деякі неочевидні речі та асоціюється з Україною. Не лише через фантастичне виконання гімну України Бостонським Молодіжним Симфонічним Оркестром під диригуванням Зандера, але й через глибоку символічну паралель між тим, як складна задача перетворюється на просту, лишень ти виходиш за штучно створені рамки.
Кожен виклик, дилема чи глухий кут здаються нерозв’язними лише в межах певної системи. Вихід за рамки шаблонного мислення відкриває нові можливості. Це підтверджує досить відома задача з дев’яти точок, які необхідно обвести чотирма лініями, не відриваючи руки від аркушу паперу, яка стала особливо популярною завдяки згадці у книзі Зандерів. Це здається неможливою задачею, коли ви дієте стандартно. Варто лише почати проводити лінію з відстані за межами цього простору, як задача дуже легко вирішується.
Це метафора для будь-якої ситуації, зокрема геополітичної. Наприклад, багато проблем, з якими ми стикаємося сьогодні в контексті російської агресії, в міжнародних відносинах, здаються нерозв’язними лише в межах певної системи, точки зору, виміру і часового проміжку.
Збільште рамку або створіть іншу рамку навколо даних, і ви чіткіше побачите ширшу палітру можливих рішень.
Російська агресія – це і є в спрощеному вигляді ця математична задача з дев’ятьма крапками і чотирма лініями.
Російська агресія проти України зазвичай розглядається через призму знищення української державності та захоплення території. Однак, розширивши просторову рамку, ми побачимо, що російська агресія – це проблема не лише і не стільки України. Вона загрожує будь-якій державі з спільним кордоном з Росією. Ця агресія є прямою загрозою для Європи та західної цивілізації в цілому. В час супутникових технологій та у світлі потенційних воєн за Антарктику та глибоководне буріння покладів критичних мінеральних ресурсів, неадекватна агресивна Росія є загрозою для кожної нації, особливо для Європи та США.
Багато хто сприймає російську агресію, як локальну проблему України, але це хибне уявлення. Наприклад, російські медіа часто роблять прямі погрози іншим країнам, що мають спільний кордон або знаходяться поруч з Росією, такі як Польща, країни Балтії та інші. Ці погрози не можуть бути ігноровані, адже вони є частиною ширшої стратегії Росії щодо підриву глобальної системи безпеки.
Економічні контексти війни, технологічні тренди, які трансформують геоекономічну мапу і можуть вивести одних країн в лідери, а інших – в аутсайдери, заслуговують глибшого аналізу та комунікації в контексті російської агресії.
Вони надають глибшого усвідомлення неоголошених причин російської агресії.
Зокрема, через призму переходу від економіки викопних палив до економіки критичних мінералів, через призму штучного інтелекту та енергетики найближчого майбутнього – цифрової, віртуальних енергетичних станцій, електричної.
Давайте обмежимось для цієї публікації лише енергетичною економікою (хоча заслуговують на увагу і інші сфери). Можливо, російська агресія – це перша війна за лідерство в новій економіці, економіці критичних мінералів, на якій базується і базуватиметься нові енергетична та транспортна галузі.
Критичні мінерали – літій, кобальт, марганець, графіт, рідкоземельні елементи, срібло та нікель – критичні для електромереж і електромоторів, систем зберігання енергії, сонячної, вітрової і водневої енергетики, атомної і гідроенергетики, інфраструктури зарядок для транспорту. За підсумками минулого року, обсяг ринку – понад 325 мільярдів доларів. Це швидкозростаючий напрямок, і до 2030 року, цей обсяг ринку має зрости щонайменше втричі.
Практично по кожному мінералу (крім нікелю, де росіяни обіймають третє місце у світі) нашого агресивного сусіда немає серед ключових гравців. Країна, яка останнє століття живила свої імперіалістичні амбіції за рахунок доходів з постачання енергоресурсів, фактично втрачає свої доходи і місце на карті в новій енергетичній економіці, адже не є серед головних гравців ні по ресурсах, ні по переробних потужностях, ні по виробництву обладнання, ні по технологіях в цій сфері.
Галузь критичних мінералів вже досить висококонцентрована і більшість добування знаходиться в десятці країн, тоді як абсолютним лідером за переробними потужностями критичних мінералів є Китай.
Актуальні питання енергетичної безпеки для ЄС – розвиток власного видобутку, переробних потужностей, а також максимально повного циклу виробництва обладнання для енергетичного переходу. Локалізація, відновлення виробництва та конкуренція за рахунок нішових високотехнологічних енергетичних рішень – актуальність цих питань для Європи лише зростатиме протягом найближчих декад. Маючи Україну у своєму складі, континент буде більш енергетично стабільним.
Україна має найбільші запаси літію в Європі та є номером шість у світі за даним показником. Попереду лише Чилі, Австралія, Аргентина, Китай та США. До речі, Росії немає серед країн зі значними запасами літію, що є додатковим поясненням мотивів вторгнення в Україну.
Так, Україна – це Саудівська Аравія літію, якщо порівнювати ринок мінеральних ресурсів з глобальним нафтовим ринком. Україна має близько 500 тис. тонн запасів оксиду літію, переважно в Донецькій і Кіровоградській областях. Загальна вартість мінеральних ресурсів України, включно з літієм, оцінюється приблизно в 12,4 трильйона доларів.
Таким чином, розуміючи, що в новій енергетичній економіці для нашого північного сусіда немає місця, він вдався до збройної агресії. В такому разі, для ЄС має бути пріоритетним питанням європейського економічного і політичного майбутнього не допустити посилення агресора за рахунок того, що він загарбає найбільші запаси стратегічних мінералів у Європі. Адже не потрібно бути нострадамусом, щоб здогадатись, що це лише підживить деструктивну силу і його бажання здобути нові трофеї в майбутньому.
Краще, що може зробити ЄС, – це прийняти Україну до складу навіть не дочікуючись закінчення війни.
Російська агресія є проблемою і для Китаю. США є більш важливим економічним партнером для Китаю, ніж Росія, тож Китаю доводиться сьогодні балансувати між двома полюсами геополітики і своїми амбіціями.
Крім того, агресія Росії є загрозою для глобального економічного розвитку, впливаючи на кон’юнктуру та стабільність постачання енергоресурсів та сировини. Китай, як великий споживач і виробник, також може постраждати від цих змін.
Російська агресія ставить під загрозу цивілізацію загалом. Вже два роки вчені не мають даних з Арктики щодо змін клімату з боку Росії. Ми бачимо, що швидкість кліматичних змін за останні кілька років радикально зросла, і сьогоднішні температурні коливання непередбачувані.
Вже зараз є перший мільйон кліматичних біженців в Індії. Як очікується, найближчі роки десятки мільйонів людей потребуватимуть переселення в Індії через екстремальні підвищення температури в прибережній південній частині країни. Наприклад, сьогодні в Індії йде пошук дешевих рішень, які можуть спасати мільйони людей від високих температур. Загалом, глобальний південь буде потерпати від змін клімату значно більше, ніж, наприклад, Європа та Північна Америка.
Війна таких масштабів, як зараз, додає імпульсу і без того радикальну пришвидшенню кліматичних змін. Подивимось, що скажуть симпатики російської агресії, коли їхні умови для життя стануть нестерпними. Згідно з існуючими моделями (публікація Світового Банку, 2021), вже до 2070 р. понад 19% територій суходолу (і переважно це території глобального півдня) стануть непридатними для життя через надвисокі температури.
Для Європи настав час для рішучих нестандартних дій, відповідних масштабам загроз і викликів.
Європа і США повинні змінити підхід до комунікації з Росією. Вони повинні діяти рішуче і однозначно, показуючи, що агресія не буде толерована. Це включає далеко не лише запровадження жорстких санкцій, зміцнення військової підтримки України та посилення інформаційної кампанії проти російської пропаганди.
Урсула Фон дер Ляйн під час своєї виборчої кампанії говорила про необхідність перетворення ЄС також на військовий союз. Це сильне бачення, і його реалізація неможлива без інтеграції України в ЄС.
Можливо, російська агресія не була б такою масштабною, якби лідери ЄС вчасно надали Україні членство ще у 2014 році.
Утім давайте розширимо рамку часу і спробуємо уявити інші варіанти рішень.
В інтересах ЄС створити особливі умови надання членства Україні вже сьогодні. Правила вступу до ЄС не є аксіомами, їх можна і потрібно змінити, особливо під час такої війни. Умови вступу до ЄС, можливо, відповідають мирним часам, утім сьогодні вони не адекватні масштабам викликів.
Варто врахувати, що надання членства Україні може мати позитивний вплив не лише на стабілізацію регіону, але й на економічне зростання ЄС. Україна має великий потенціал для розвитку, і її інтеграція в ЄС може сприяти зростанню економіки Євросоюзу, зміцненню його безпеки та посиленню позицій на міжнародній арені.
ЄС повинно адаптуватися до нових реалій і розробити стратегії, що враховують загрози від агресивних держав. Це включає зміцнення східного флангу і впровадження нових технологій для захисту від гібридних загроз.
Це міф, що Україна не потрібна Європі.
Європі потрібна Україна, як ми вже говорили, з економічних, безпекових, цивілізаційних, демографічних, культурних і безлічі інших причин. За ці два роки багато українців у ЄС проявили себе як надійні, розумні, працьовиті, здатні швидко адаптуватися. Європі потрібна найбоєздатніша та найдосвідченіша армія в регіоні, якою є ЗСУ.
Україна – це недооцінений актив, який може суттєво посилити ЄС перед великими викликами 21-го століття.
Ніхто не може передбачити, як розвиватимуться зміни клімату, які мають гетерогенний та динамічний характер. В різних місцях земної кулі температури розвиваються по-різному: в деяких випадках вже понад в чотири рази перевищують середню позначку підвищення. В таких умовах густонаселеній Європі краще мати більше демократичних територій з безпечним середовищем.
Швидкий вступ України до ЄС зміцнить політичну стабільність в регіоні. Це стане потужним сигналом для інших країн, що демократичні цінності та верховенство права є основою для стабільного і процвітаючого суспільства.
Інтеграція України в європейський ринок дозволить створити нові робочі місця, стимулювати інновації та підвищити конкурентоспроможність ЄС на глобальній арені.
Врешті, за проведення необхідних реформ, тут можна будувати заводи і фабрики, які дозволять локалізувати низку стратегічних продуктів, забезпечивши при цьому їх конкурентоздатність.
До того ж, Європейська економіка виграє від "Плана Маршалла для України".
Україна також отримає численні переваги від інтеграції в ЄС. Це включає доступ до європейських ринків, фінансову підтримку для розвитку інфраструктури, зростання інвестицій та підвищення рівня життя громадян. Вступ до ЄС забезпечить Україні підтримку та гарантії безпеки, що дозволить зосередити ресурси на економічному розвитку та соціальних реформах.
***
Масштаб сьогоднішніх викликів вимагає рішучих та сміливих дій. Прискорена інтеграція України до ЄС є стратегічно важливою для забезпечення безпеки, стабільності та процвітання Європи. Це не лише відповідь на російську агресію, але й унікальний історичний шанс для Європи стати сильнішою, об’єднаною та готовою до потенційних нових випробувань 21-го століття.
Європа та світ повинні вийти за рамки звичного мислення і побачити нові можливості, які відкриває перед ними Україна. Лише спільними зусиллями ми зможемо забезпечити мир, стабільність та процвітання для майбутніх поколінь.
Юлія Давій-Березовська