Білоруські бранці без права на побачення з матерями. Історії українців, звинувачених у шпигунстві

У червні Україна домоглася звільнення п’ятьох своїх громадян, заарештованих на території Білорусі. За словами посла України з особливих доручень у Білорусі Ігоря Кізіма, за ґратами залишаються ще 8 громадян України. Але за даними білоруських правозахисників «Весна», таких осіб може бути навіть десятеро, і це щонайменше. Білоруська служба Радіо Свобода зв’язалася з родичами двох українців із цього списку.

З початком повномасштабної війни в Україні у Білорусі почалися політичні переслідування українців. В основному їх звинувачували в «агентурній діяльності» і «шпигунстві». І за весь цей час лише 28 червня 2024-го Україні вдалося через обмін звільнити з білоруських СІЗО та колоній п’ятьох своїх громадян. Але решта залишаються за білоруськими ґратами і переслідування їх пов’язане саме з політичними мотивами.

Матерям до Білорусі не можна

Українцю Артему Маковею 25 років. З 2009 року він проживав у Білорусі, у Кобрині, але зберіг українське громадянство.

Артем жив із бабусею, батько рано помер на батьківщині в Україні, мати тяжко хворіла. Працював діджеєм. Мама Артема Маковея Інна раніше у коментарі Радіо Свобода розповіла, що її син не цікавиться політикою. Але в січні 2023 року його затримали співробітники КДБ, пославшись на «агентурну діяльність». Суд засудив українця до 6 років позбавлення волі. Який зміст обвинувального акту – поки невідомо, процес проходив у закритому режимі. У червні 2024 року Артема перевели із СІЗО до колонії №2 у Бобруйську. Але в липні з невідомих причин його повернули в СІЗО Бреста.

Матері Інні нічого не вдалося дізнатися про сина з моменту його затримання. Жінка приїхала в Білорусь, побувала в СІЗО, КДБ, інших інстанціях. Але їй ніхто нічого не пояснив. Під час останньої спроби знову приїхати до Білорусі її не пустили, а в паспорті поставили позначку про заборону в’їзду на 10 років.

«Вони відіслали мене просто для того, щоб я їм не заважала. Усно пояснили, що це через мої коментарі білоруським незалежним ЗМІ, визнаним «екстремістськими», – розповідає Іна Маковей.

Зараз українка живе в Німеччині. За словами Іни, вона досі майже нічого не знає про долю сина.

«Я не розумію, чому його повернули в СІЗО. Що там – до справи додалося раптом щось додаткове? Наскільки мені відомо, він там буде до жовтня. Я з Німеччини і не можу допомогти своєму синові. Наприклад, відправити посилку. Багато товарів заборонені до ввезення в Білорусь. То чи віддадуть ту посилку? Я просила людей у Білорусі допомогти, але вони бояться, що у них будуть проблеми через мій грошовий переказ», – розповіла Інна.

За її словами, син пише листи своїй 87-річній бабусі, яка залишилася в Білорусі. Інна додає, що досі не знає, за що сина посадили. Про це він не писав у своїх листах.

«Єдине, що мені сказав адвокат, це те, що він у чомусь зізнався. Можливо, його обдурили, мовляв, «зізнається – дамо менший термін». Більше нічого не знаю», – каже співрозмовник.

Інна переживає, що синові нікому допомогти. Жінка сподівається, що Артема зможуть звільнити під час можливого наступного обміну.

Писати можна, перекази заборонені

Ще один українець, якого білоруська влада визнала «агентом» – Андрій Шмай, зараз перебуває в Бобруйській колонії.

Його мати Ірина живе в Чернігові. У розмові з Радіо Свобода жінка каже, що нічого не знає про долю сина, окрім того, що він у Бобруйську. Ірина стверджує, що навіть не знає, до якого терміну його засудили. Вона бідкається, що її сина не звільнили під час червневого обміну.

«Я дзвоню в посольство, але вони не знають. Я знаю, що він пише дружині і що дозволені тільки листи, передачі заборонені. Більше про сина нічого не знаю», – розповіла Ірина.

Андрій Шмай народився в Чернігові. Останні 10 років проживав у Вітебську, працював ремонтником у Вітебському облвиконкомі.

Його затримали у січні 2023 року. У агітаційному фільмі АНТ повідомлялося, що Андрій Шмай нібито регулярно надсилав інформацію про ситуацію у Вітебському облвиконкомі через Signal to Ukraine своєму молодшому брату Руслану, який служить у Чернігівському оперативному командуванні «Північ», де він є заступником начальника з оперативних питань. У фільмі стверджувалося, що листування було зашифроване, хоча Андрій Шмай пояснив, що він просто видаляв повідомлення, коли їх було багато.

Довгий час рідні не знали, що з ним сталося. Через два тижні після затримання дружині Шмая зателефонував чоловік, який назвався слідчим і попросив віддати особисті документи. Більше подробиць він не надав.

Андрій Шмай – колишній військовий, у 2006-2013 роках служив інспектором у пункті пропуску «Нові Яриловичі» на білорусько-українському кордоні. Потім переїхав до Вітебська, влаштувався робітником з комплексного обслуговування та ремонту будівель і споруд – виконував різні замовлення, пов’язані з обслуговуванням електрики, сантехніки та інші роботи, які не вимагали високої кваліфікації.

У Бобруйській колонії, де утримується Шмай, також відбував покарання українець Павло Купрієнко. Але в рамках обміну його звільнили 28 червня, зараз він в Україні.